Студентка Інституту міжнародних відносин Ксенія Гавриш провела інтерв’ю з викладачем кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики Інституту міжнародних відносин КНУ і філософського факультету Загребського університету Каменецьким Максимом Станіславовичем про втілення практик академічної доброчесності у Хорватії.
Читайте та надихайтесь.

Ксенія: Максиме Станіславовичу, які відділення включає філософський факультет і що саме Ви викладаєте?

Максим Станіславович: На філософському факультеті готують фахівців з чотирнадцяти різних галузей, зокрема, усіх видів філології, історії, власне філософії, мистецтвознавства,сходознавства, тощо. Вони усі мають вигляд відділень факультету. Я читаю лекції на відділенні історії.

Ксенія: Як давно Ви там викладаєте і в рамках якої програми?

Максим Станіславович: Наші університети мають тривалу історію взаємин. Співробітництво між ними триває вже понад 50 років. Наші університети регулярно продовжують Угоду про дружбу та співробітництво між собою, яка є базою для взаємодій між між факультетами та інститутами наших університетів. Колись, в середині 80-х років я вперше приїхав до Загребського університету, як студент. Тепер (з 1997 р.) час від часу викладаю там курси лекцій.У розвитку нашого співробітництва останні роки дуже сприяє європейська програма академічної мобільності Erasmus+. Вона фінансує дорогу та проживання на різні терміни і студентам і викладачам.

Ксенія: Скажіть, будь ласка, чи поширені взагалі ідеї академічної доброчесності у Хорватії?

Максим Станіславович: Вони вже є глибоко вкоріненими. Це є комплексним питанням загальної етики відносин. Академічна доброчесність – умова складання взаємин у сфері наукової діяльності. Це вже радше вимога, а не ідея. І стосується вона як студентів, так і викладачів.

Ксенія: Чи закріплено це у Загребському університеті на законодавчому рівні? Як саме?

Максим Станіславович: У 2007 році Сенат Загребського університету прийняв Етичний кодекс університету у його сучасній редакції. Варто відзначити, що ці правила стосуються усіх, хто працює в університеті – не лише студентів, а й викладачів і допоміжного і адміністративного персоналу. Правила поведінки та етики відносин маютьдотримуватися усі.
Кодекс є також основним стрижнем усієї академічної діяльності. Саме у Етичному кодексі університету містяться положення про академічну доброчесність. Розписані окреміположення щодо порушень і у відносинах, при написанні наукових робіт, навіть на іспиті. Значна увага приділяється запобіганню корупції в університеті. Щодо академічної доброчесності. На практиці, до будь-якої письмової роботи студент прикріплює підписаний ним документ, у якому зазначає, що знайомий з усіма правилами академічної доброчесності і академічного плагіату, та не допускав їх у своїй роботі. Якщо ж викладач виявляє, що насправді це не так – він зобов’язаний спеціальним документом це зафіксувати та передати ці документи до спеціальної етичної комісії, яка виносить рішення з приводу порушення. За роботи, більші за 5 сторінок, якімістять ознаки порушень, передбачених у Кодексі, студента, найчастішевідрахувують без права поновлення на навчанні.

Ксенія: Чи траплялися такі випадки?

Максим Станіславович: Так, а особливо коли ці правила тільки були впроваджені. Студенти не сприймали це надто серйозно або як щось необов’язкове, тож не усі дотримувались цих правил.

Ксенія: Чи вважають самі студенти це необхідним та правильним?

Максим Станіславович: Переважна більшість – так. Дотримання цих правил поліпшує якість підготовки студента. Вони усвідомлюють це. Самостійне мислення цінується. Дотримання цих правил розвиває самостійність мислення, підвищує шанси на конкурентоздатність на ринку праці. І найголовніше, що відрізняє наші університети – для абсолютної більшості хорватських студентів навчання в університеті – їх свідомий вибір, а не наполягання батьків. Тому і ставлення до навчання теж різниться. Суттєві обмеження на використання інтернету для підготовки до практичних занять змушує студентів працювати у бібліотеці, які є повними у Загребі.

Ксенія: Чи існують в Загребському університеті подібні Проекти сприяння академічній доброчесності?

Максим Станіславович: Насправді, у них немає такої потреби. Адже давно розроблені всі правила і механізми. Тож ці ідеї потребують лише продовження функціонування, а не популяризації, як, наприклад, у нас в Україні.

Ось така вона, хорватська молодь – свідома та доброчесна. Проект сприяння академічній доброчесності в ІМВ щиро дякує Максиму Станіславовичу за інтерв’ю і бажає творчої наснаги у подальшій праці і нових починаннях. А українській молоді – бути доброчесними, адже “самостійне мислення цінується”.

(фото викладача)