Усе частіше в освітянській спільноті доводиться чути термін «academic integrity» або ж «академічна доброчесність». Шкода, що більшість української молоді просто не розуміє значення цих слів. Годі й мовити про їх впровадження як інструменту забезпечення якості освіти.

Тінейджер із базовими знаннями англійської скаже, що витоки цієї концепції йдуть із заходу. І ця думка не буде хибною, адже в перекладі іменник integrity означає «довершеність, повнота, цілісність». У поєднанні з прикметником academic отримуємо ознаку належності до школи чи університету, процесів навчання та мислення.

Міжнародний центр академічної доброчесності при Ратлендському інституті етики, Університет Клемсон в Південній Кароліні, розробив документ “Фундаментальні цінності академічної доброчесності”. За цим підходом, академічна доброчесність – це відданість академічної спільноти шістьом фундаментальним цінностям: чесності, довірі, справедливості, повазі, відповідальності й мужності.

Порушенням академічної доброчесності вважається:

  • академічний плагіат– оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості), та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства; формою академічного плагіату є самоплагіат, що полягає у відтворенні без посилання на джерело інформації власних раніше опублікованих текстів;
  • фабрикація– фальсифікація результатів досліджень, посилань, або будь-яких інших даних, що стосуються освітнього процесу;
  • обман– надання завідомо неправдивої інформації стосовно власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу;
  • списування– використання без відповідного дозволу зовнішніх джерел інформації під час оцінювання результатів навчання;
  • хабарництво– надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна чи послуг матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної вигоди в освітньому процесі.

Начебто нічого складного. Але чомусь проблема академічної недоброчесності є актуальною для української освіти. Більшість учасників навчального процесу визнають, що прояви нечесності й корупції мають місце, але визнавати їх системними проблемами адміністрації ВНЗ не готові. Основною причиною, безумовно, є необізнаність нашої молоді, хибне розуміння цінностей.

Задля вирішення цих проблем було створено Проект Сприяння академічній доброчесності в Україні (SAIUP project). Його розпочали Американські ради з міжнародної освіти за участі Міністерства освіти і науки України та за підтримки Посольства США. Проект охопив 10 українських університетів – із різних регіонів і з різними характеристиками. Звичайно, для разючих змін цього недостатньо, проте вже сформувалася група студентів, яка чітко розуміє актуальність, цінність та корисність доброчесності загалом, а тим більше академічної, і поширює ці ідеї. Усі ми хочемо в Європу, охоплені ідеєю вестернізації. Та чи можлива вона без фунтаментально важливих змін у ставленні до освіти? Безперечно, ні.

Наша молодь зможе успішно інтегруватися до міжнародної спільноти лише через визнання цінностей академічної доброчесності.

Тільки викорінивши поняття «хабар», «списування», «плагіат» тощо, ми станемо справжніми європейцями й зможемо повторити успіх передових країн. Учні та студенти мають навчатися чесно не через боязнь бути пійманим викладачем чи учителем. Щонайменше має бути соромно перед своїми колегами, які сумлінно готувалися й виконують своє завдання чесно. А ще більшим мотивом мають бути індивідуальні знання та навички, які можна здобути лише шляхом системної освіти без будь-яких посилань на плагіат.

Просуваючи цю ідею, Проект SAIUP надав можливість студентській молоді розробити власні міні проекти, які б пропагували академічну доброчесність. Яскравим прикладом є Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Координатор Проекту сприяння академічній доброчесності в Україні Тарас Тимочко зазначив, що цей заклад є унікальним у своєму роді, бо готує фахівців-міжнародників, які згодом можуть стати «агентами впливу» в процесі трансформації системи вищої освіти і в Україні, і за її межами.

В Інституті міжнародних відносин проходив тиждень академічної доброчесності, який самі ж студенти й ініціювали. У його рамках було проведено низку заходів, зокрема: лекцію Олега Дерев’янка, бізнес- і соціального підприємця, екс-заступника міністра освіти і науки України, який є випускником ІМВ, кінопоказ, квест, конкурс постерів та есе, і, нарешті, «IIR Talks».

Останній захід – університетська конференція, на яку було запрошено представників посольства США, освітньої сфери, роботодавців та випускників. Було розглянуто питання академічної доброчесності в українських ВНЗ. Крім того, у політико-дипломатичному клубі “Амбасадор” відбулася зустріч із менеджером зв’язків із громадськістю ініціативи Unplag Сергієм Ткаченко. Тема зустрічі – “Що треба зробити для зміцнення академічної доброчесності в Україні?”. Компанія, в якій працює Сергій, розробила сервіс Unplag – антиплагіатне програмне забезпечення, яке наразі активно використовується в усьому світі. Таким чином студенти Інституту не тільки поглибили розуміння поняття академічної доброчесності, а й поліпшили навички командної роботи, дізналися багато нового й корисного від поважних спікерів й просто весело провели час. Результатом стали нові знайомства, мотивація для подальшої співпраці.

Хотілося б вірити, що залучені студенти не просто змінять своє ставлення до навчання, а й нестимуть у світ такі прогресивні ідеї. А ініціатори цього проекту й надалі впроваджуватимуть принцип академічної доброчесності серед української молоді, підтримуватимуть студентські ініціативи, спрямовані на підтримку real learning (справжнє, чесне навчання –авт.), створюватимуть ще не одну можливість для реформації системи освіти.

 

Автори: Максим Лесик/Анна Савченко, студенти І курсу факультету міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка
Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка є офіційним університетом-партнером Проекту сприяння академічній доброчесності в Україні – SAIUP