Академічна доброчесність сьогодні

На сьогодні термін “академічна доброчесність” відомий кожному освітянину. Проте ще 5 років тому дотримання принципів доброчесності було закріплено в освітній політиці невеликої кількості університетів, які розробили власні Кодекси честі або їхні аналоги. У 2016 р. десять українських закладів вищої освіти доєднались до Проєкту сприяння академічній доброчесності в Україні (SAIUP). Ці заклади розпочали свій шлях до впровадження принципів і правил академічної доброчесності в освітньому середовищі. Й лише з 2017 р., коли було прийнято нову редакцію Закону України “Про освіту”, академічна доброчесність стала обов’язковою складовою системи забезпечення якості в університеті.

Тепер кожен університет уже ухвалив нормативні документи, що врегульовують механізми забезпечення академічної доброчесності та протидії академічному плагіату. Разом з тим, кожен університет утворив різноманітні органи, які мають відповідати за реалізацію політики доброчесності в університеті та приймати рішення щодо притягнення порушників до академічної відповідальності.

Нова академічна культура?

Чи можемо ми зараз говорити, що за ці кілька років порушення академічної доброчесності зникли та в університетах сформована нова академічна культура, яка має нульову толерантність до академічного шахрайства, плагіату та хабарництва? І тут я можу з упевненістю говорити, що ні! Давайте запитаємо в себе: чи перестали списувати і плагіатити студенти? чи зник плагіат у наукових статтях викладачів? чи прозорими й чесними стали процедури вільного вибору дисциплін? чи зникла корупція в університетах? чи конкурсний відбір науково-педагогічних працівників дійсно залежить від професійних якостей кандидатів? а ректорів?

Я думаю, що в більшості цих випадків відповіді теж будуть негативними, а перелік подібних питань можна продовжувати. Бо недостатньо ухвалити документи, які нам говорять: “Завтра ні-ні! Жодного плагіату і хабаря! Все, табу!”. Треба змінювати не лише норми, а, перш за все, цінності й принципи роботи та навчання, а це за 2-3 роки зробити абсолютно нереально. І головне, що такі зміни потрібно робити одночасно і серед викладацького складу, і серед студентства, і серед адміністрації.

Практичні поради

Про необхідність змін можна говорити дуже довго, та й видано чимало чудових публікацій. Я б хотів зосередити увагу на висвітленні деяких практичних порад щодо формування культури академічної доброчесності серед студентства, адже переконаний, що не можна карати студентів за порушення правил, якщо ці правила не були пояснені. При цьому, хочу поділитися не лише своїм досвідом, який у мене не настільки великий (з 2016 р. я став координатором від Ізмаїльського державного гуманітарного університету в SAIUP), а й деякими зарубіжними практиками. Зокрема тими, що застосовуються в американських університетах Північної Кароліни, і  з якими я ознайомився під час участі в програмі “Відкритий світ” (Open World) у 2017 р.

Ці практики стали для мене важливим дороговказом для формування політики доброчесності в університеті. Зрозуміло, що система освіти та традиції університетів США та України суттєво відрізняються. Незважаючи на це, принципи академічної доброчесності є загальними для всіх. Тим більше, що основний наголос вони роблять саме на запобіганні порушень академічної доброчесності, а не на покаранні за їхнє вчинення.

Про Кодекс честі

Основним документом, який визначає політику академічної доброчесності в Університеті, є Кодекс честі. Насправді, не важливо, як називається цей документ, а важлива процедура його ухвалення та ті цінності, які в ньому закладені. Кодекс має бути узгодженням інтересів усієї академічної спільноти. Саме вона встановлює для себе чіткі вимоги задля створення сприятливого середовища з метою отримання знань, продукування нових ідей та наукової творчості на засадах чесності,  поваги, довіри, справедливості та відповідальності.

Кодекс не має бути черговим положенням, який дублює норми закону або містить декларативні висловлювання. З одного боку, в ньому мають бути закладені конкретні правила, а з іншого – чіткі механізми щодо їх забезпечення. До вироблення таких правил і механізмів обов’язково мають бути залучені студенти. Якщо цього не сталося, і документ вже було прийнято як і решту положень, потрібно провести громадське обговорення Кодексу та за потреби ввести до нього зміни, якщо студентство висловлює певні пропозиції для його покращення. Це має дуже важливе значення, адже студенти будуть краще вмотивовані дотримуватись тих правил, які самі ж запропонували. В іншому разі, вони будуть вважати цей Кодекс додатковим тягарем, який на них навісили.

Спільними зусиллями

Все ж, залучення студентів до розробки та обговорення Кодексу недостатньо. Необхідно, щоб кожен студент його підписав, погодившись дотримуватись вказаних у ньому принципів і правил доброчесної поведінки. Складність полягає в тому, що не всі студенти вмотивовані його дотримуватись, особливо ті, хто прийшов отримувати “корочку”, а не знання. Якщо до обговорення Кодексу залучаються найбільш активні та вмотивовані студенти, то їх варто залучити й до його популяризації серед студентства. Вони мають бути головним осередком, який буде пояснювати важливість упровадження Кодексу. Чому? Бо так сталося, що студенти краще довіряють студентам, ніж викладачам.

Зрозуміло, що ті, кого не цікавить якісна освіта, не особливо будуть дослухатися до їх аргументів. Саме тому норма в Кодексі, якою передбачена можливість відрахування студента за непідписання Кодексу, є вимушеною. А дійсно, чи хоче заклад вищої освіти навчати таких студентів? Можливо, не варто триматися за магічне слово “контингент” та відразу відсіяти тих, хто навіть не погоджується поводитись доброчесно.

Робота з першокурсниками

Особливої уваги потребують першокурсники, які ще не знають про Кодекс честі та можуть не розуміти головних засад академічної доброчесності. З ними варто зустрічатися в перші місяці навчання та розповідати, чому так важливо дотримуватися доброчесної поведінки. В Ізмаїльському державному гуманітарному університеті традиційним є “Тиждень академічної доброчесності”. Під час цього тижня проводяться різноманітні заходи, але найважливішими серед них є зустрічі з першокурсниками всіх факультетів. Важливо знати про два нюанси: по-перше, спікерами на цих зустрічах мають бути не лише викладачі, а й студенти старших курсів; по-друге, доцільно проводити цей захід у форматі бесіди або розв’язання кейсів, але не перетворювати його у звичайну лекцію. Так само не бажано перетворювати процедуру підписання Кодексу на формальність. Кращою практикою є урочисте підписання Кодексу честі, наприклад, під час посвяти в студенти.

Проводячи заходи зі студентами, потрібно дати їм зрозуміти, що Кодекс честі, передусім, захищає їхні права від недоброчесної поведінки з боку інших студентів, викладачів та адміністрації. Але також треба пояснити, що сам по собі він нікого не захистить, тому в разі виявлення порушення необхідно скаржитись до спеціально створеної комісії з питань академічної доброчесності. Тут варто зазначити, що існування такої комісії ще не гарантує справедливого розгляду справи відносно студента, особливо коли у складі цієї комісії знаходиться лише 2-3 здобувача вищої освіти. Відсоток студентів у ній має бути пропорційний відсотку науково-педагогічних працівників. Крім того, детально мають бути прописані процедури розгляду справи від залучення матеріалів та опитування свідків до винесення комісією рішення по справі.

Цькування через доброчесність?

На жаль, треба констатувати, що як у суспільстві, так і в академічному середовищі звичайними явищами є толерування нечесної поведінки та табуювання так званого “стукацтва”. Студенти зазвичай відповідають, що не будуть скаржитися викладачеві на тих, хто списує, адже побоюються, що потім в групі їх можуть ганьбити. Тим більше вони побоюються писати скаргу (як часто говорять “кляузу”) на викладача. Цікаво, чи комісії, створені в університетах, розглядали багато справ, у яких студент подавав заяву про порушення доброчесності іншим студентом? А тим більше викладачем! Проте відсутність заяв не дорівнює відсутності порушень, про що так полюбляють звітувати університети.

Суди честі

Для порівняння наведу приклад функціонування Суду честі в Університеті Північної Кароліни (The University of North Carolina at Chapel Hill). Цей суд розглядає справи про порушення етичних норм студентами. Уявіть, що до складу цього суду входять лише студенти. Кандидати, які бажають стати суддями, проходять обов’язкове тренування та ретельний відбір. Цікаво, що Кодекс честі, який був розроблений ще в 1974 р., включає близько 100 сторінок, з яких лише 5-6 сторінок – це викладення етичних принципів і правил та видів відповідальності. Решта – конкретні процедури розгляду справ. Щороку Суд честі розглядає близько 150-200 справ, які стосуються не лише порушень академічної доброчесності, а й інших етичних норм. Розгляд справи може тривати до 60 днів. Крім суддів, у засіданні Суду честі беруть участь також студенти, які виступають у ролі захисників та прокурорів.

Уникнення плагіату

Ще однією проблемою, яка потребує особливої уваги, є академічний плагіат як одне з найпоширеніших порушень академічної доброчесності з боку студентів. Багато університетів пішли простим шляхом, розпочавши перевірку студентських робіт на плагіат (частіше – лише на унікальність, вважаючи, що це одне й те саме). Проте розпочинати потрібно не з перевірки, а з навчання. Хоча навичкам запобігання плагіату мають навчати ще в школі, однак багато студентів узагалі не розуміють, що є плагіатом.

Розвиток навичок академічного письма

Для оптимального формування навичок академічного письма доцільно поєднувати різні методи. На першому курсі варто запровадити дисципліну з основ академічного письма, як загальнообов’язкову для всіх спеціальностей. Вона має сприяти формуванню базових знань і навичок з правил написання академічних текстів. Під час підготовки різних навчальних та наукових текстів студенту може бути потрібне додаткове консультування, проте не завжди він може звернутися до викладача. Таку консультативну допомогу студентам може надавати спеціальний центр. У західних університетах, особливо в США, утворення Центрів письма (The Writing Center) є дуже популярною практикою. Вони проводять індивідуальну консультативну допомогу в режимі офлайн та онлайн, групові консультації, а також часто включають у свою діяльність розвиток комунікативних навичок для іноземних студентів.

Центри письма

В Україні лише є поодинокі випадки заснування таких Центрів. В Ізмаїльському державному гуманітарному університеті Центр академічного письма було створено в 2017 р. в рамках реалізації міні-проєкту від SAIUP. Пізніше він увійшов до складу навчально-методичного відділу. Переважно, Центр проводить консультації в академічних групах (наприклад, щодо якісного написання курсових робіт), та забезпечує проведення заходів під час “Тижня академічної доброчесності”. У 2019 р. у рамках цього тижня Центром академічного письма було проведено зустрічі з першокурсниками, дводенний тренінг для магістрантів, майстер-клас для студентської ради, семінар для аспірантів та молодих науковців, а також виховні заходи у школах міста. Крім цього, в ньому концентрується організаційна робота щодо перевірки студентських робіт на плагіат.

Інформаційні кампанії

Університету слід не забувати про інформаційну підтримку академічної доброчесності. Веб-сторінка на сайті, інформація в соціальних мережах, різноманітна друкована продукція від буклетів до банерів – все це має нагадувати студентам про те, що університет дійсно піклується про формування високої академічної культури, а не лише виконує норми законодавства про освіту. Важливо, щоб і самі студенти ставали агентами змін та займалися популяризацією академічної доброчесності, зокрема в школах.

“Швидкість” впровадження змін

Повернемось до питання про те, чи можна за короткий строк подолати академічну недоброчесність. Навіть використовуючи цілий комплекс заходів, це зробити неможливо. Чи зникли порушення академічної доброчесності в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті? Звісно ні! Про це свідчить і те, що щороку в університеті до захисту магістерських робіт не допускаються студенти, в яких виявлено плагіат, і відраховуються як такі, що не атестовані екзаменаційною комісією (до речі, покарання теж є дієвим способом формування доброчесної поведінки, адже якщо студент знатиме, що за порушення обов’язково буде відповідальність, то навряд чи він захоче ризикувати). То чи не даремно витрачати зусилля на всі ці заходи? І знову ні!

Вже за два роки після запровадження цих заходів соціологічне дослідження, яке проводилося в рамках реалізації Проєкту сприяння академічній доброчесності в Україні, показало, що у студентів Ізмаїльського державного гуманітарного університету покращився рівень розуміння проявів академічної недоброчесності і санкцій за них, зменшилося застосування різних недоброчесних практик у навчанні. Але ще є над чим працювати, і це лише початок тривалого процесу.

Перешкоди на шляху до доброчесності

Варто розуміти, що на відміну від західних університетів, ми стоїмо перед серйозними проблемами, які заважають розвитку академічної доброчесності у вищій освіті. Про деякі з них я вже казав вище. Це нівелювання цінності вищої освіти та низька мотивація до якісного навчання в багатьох студентів, а також толерування недоброчесної поведінки. До цього слід додати патерналістське ставлення до студентів і відсутність рівноправних відносин між учасниками освітнього процесу, низьку якість і нецікавість викладання, певну слабкість і залежність від адміністрації органів студентського самоврядування, а також негативні приклади вчинення академічного плагіату топ-чиновниками країни. В таких реаліях, в яких опинилися багато університетів, дійсно важко формувати культуру доброчесності.

Зрозуміло, що й у західних університетів не так все гладко з питаннями академічної доброчесності. Наприклад, серед серйозних проблем на сьогодні є купівля їхніми студентами робіт, авторами яких є студенти з інших країн, як правило не самих багатих. Вони дійсно якісно пишуть роботи, щоб підзаробити, тому в цих роботах не знайдеш плагіату. Проте висока академічна культура здатна подолати й ці проблеми, тому що вона пройшла тривалий шлях формування та поступово вдосконалювала методи боротьби з проявами академічного шахрайства. Ми лише знаходимося на початку цього шляху та, ймовірно, не відразу зможемо побудувати якісну систему протидії академічній недоброчесності. Але хто нічого не робить, той не помиляється!

Додаткову інформацію про діяльність Ізмаїльського державного гуманітарного університету щодо розвитку академічної доброчесності Ви можете знайти на веб-сайті за посиланням http://idgu.edu.ua/saiup.

 

Віктор Дроздов,

начальник навчально-методичного відділу,

доцент кафедри української і всесвітньої історії та культури

Ізмаїльського державного гуманітарного університету