У популярному політичному блозі Monkey Cage на сайті «The Washington Post» була надрукована авторська статті Моніки Налепи, асоційованого професора з політичних студій Університету Чикаго, присвячена темі списування і плагіату у вищих навчальних закладах пост-тоталітарних країн Східної Європи.

Як привід автор використала скандал, пов’язаний з іменем дружини одного з кандидатів у президенти США – Меланії Трамп, яка в своїй публічній промові використала дослівні запозичення з промови кількарічної давнини Мішель Обами.

Авторська стаття повністю (англ.)

«Меланія Трамп заявила Метту Лауеру з Ен-Бі-Сі, що промову вона написала самостійно. Навіть якщо ми повіримо їй на слово, було б корисно поглянути на пост-комуністичну систему освіти, в якій зростала Меланія в Словенії», – пише авторка. «В цій системі, те, що типово вважається плагіатом або списуванням було широко поширеним явищем і навіть таким, яке заохочувалось»… «межа між оригінальною роботою та плагіатом в тій пост-комуністичній освітній системі часто не була чітко визначеною, а питання інтелектуальної власності ніколи не обговорювалось».

Авторка висловлює припущення, що, можливо, причина криється в принципах навчання – в тому як вчили і як вчилися. Запам’ятовування, заучування було важливим компонентом отримання освіти в комуністичних країнах.

«Навчання через механічне зазубрювання радше, ніж через критичне осмислення ідей, з більшою ймовірністю привчає людей до привласнення чужої інтелектуальної праці. Якщо заучування виступає запорукою академічних успіхів, студенти будуть просто повторювати те, що вони вивчили».

Такий підхід до навчання є наслідком того, що в пост-комуністичних країнах Європи панівною була марксистська ідеологія, яка поширювалася на всі сфери суспільного життя – в тому числі, і на освіту. Такі предмети як «Марксистське вчення», «Основи ленінізму», «Основи соціалістичної економіки» і їм подібні були обов’язковими до вивчення у вищій школі і не передбачали жодних дискусій в аудиторії, радше навпаки – за спроби дискутувати можна було потрапити під підозру і накликати неприємності.

Після падіння комунізму у Східній Європі такі предмети, як «марксизм», зникли з розкладу, але освітня модель, сформована в часи тоталітаризму, залишилася, так само як і викладачі вищої школи та вчителі.

Також авторка наголошує на проблемі списування як на такій, що є поширеною і цілком прийнятною з етичної точки зору в освітніх системах пост-комуністичних країн.

Ознайомитися з повною версією статті англійською мовою можна на сайті The Washington Post.